Ми хочемо без воєн жити.
Хай буде мир на всій землі!
Мир, щоб навчатись!
Мир, щоб сміятись!
Мир, щоб трудитись!
Мир, щоб співати!
Мир, щоб любити!
Мир, щоб у щасті рости!
Слава Україні! Героям слава!
Багато минуло часу відтоді, як закінчилася Друга світова війна. Залишилося мало уже тих, хто пройшов бойовими дорогами, виборюючи волю. Багато воїнів не повернулися рідних домівок, чимало могил, які й до цього часу звуться Невідомими.
У вересні 1943 року наше село визволяла 15 - а гвардійська Харківсько – Празька стрілецька дивізія. Пошукові групи нашого навчального закладу (тоді ще школи) довгий час підтримували листування з колишніми воїнами цієї дивізії. Неодноразово визволителі були нашими гостями на мітингах 9 Травня. Та минув час і тих, із ким листувалися та зустрічалися, немає серед живих. Залишилися тільки фотографії на згадку та вічна пам’ять.
Із років війни на нашому цвинтарі знаходяться дві могили льотчиків, а це чиїсь сини, брати, родичі. І тільки у 2013 році нам вдалося встановити, що це не невідомі льотчики, а Юмашев Петро Петрович та Чурилов Петро Митрофанович.
Трагічною сторінкою в історію українського народу ввійшла Друга світова війна. Вона ввірвалася в кожен дім, обпалила вогнем кожну родину. Тернистим був шлях до Перемоги. Трагічним і неймовірно довгим.
Здавалось, все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій. Так здавалось, але сталось навпаки. Захищати Батьківщину – справа честі кожного свідомого чоловіка.
Щодня на Сході наші бійці борються заради однієї мети – вигнати загарбників за межі держави.
У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року відлік часу став далеко не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на години, хвилини, секунди. О першій годині 24 хвилини 40 секунд, коли всі безтурботно спали, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС нічну темряву розірвало полум’я. Тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони здійснювали свою роботу. А ситуація була незвичайна – поруч «дихав» смертельним подихом реактор, не було часу думати про себе: треба було рятувати станцію. І вони її врятували.
Всі 28 чоловік боролися з бідою. З них 6 - загинуло. Так вони жили, працювали й увійшли в безсмертя.
Згодом пролунали сигнали ЦЗ про негайний вивіз населення. Люди були забрані з вулиць, дехто встиг взяти в руки щось необхідне. А добро, нажите поколіннями, залишилося там. Ніхто тоді не думав, що назавжди кидає рідну домівку.
Вічна слава і пам’ять вам, наші рятівники, низький уклін від урятованого народу.
У наше село теж переселили людей із чорнобильської зони. Залишили вони обжиті місця, рідні серцю домівки, могили своїх пращурів, рідні стежки, якими бігали в босоногому дитинстві, й за волею долі обрали другу батьківщину – село Нижню Ланну.
’ють тривожним набатом дзвони Чорнобиля… Вони нагадують: Пам’ятайте! Хай не повториться! Хай земля зацвітає навесні пишним буйством кольорів, хай пнуться до сонця трави, хай повертаються з чужини журавлі, несучи на крилах радість зустрічі з рідною землею. Хай кожен новий день сповнює ваші серця миром, спокоєм, одухотвореністю. Пам’ятаймо!
Ростіть добрі, ростіть щасливі,
Дівчатка будуть нехай вродливі,
А хлопці – сильні і могутні.
А ті події незабутні
Хай не тривожать більше нас!
Хай кане зло в безодню, в час!
Нещодавно рій «Булава» брав активну участь у волонтерській роботі загону «Ватра добра». Ми упорядкували територію біля могил льотчиків: прибрали сміття, позагрібали листя. Нам необхідно пам’ятати про наших героїв.
А також наш рій провів чималу пошукову роботу, нам вдалося дізнатися прізвища раніше невідомих льотчиків. Та на цьому зупинятися не збираємося, нам цікаво більше дізнатися про життя цих людей, які загинули на території села Нижня Ланна у роки Другої світової війни.
Веселими піснями, віршами, гуморесками й танцями прийшла весна до Нижньоланнівського навчального закладу. Учні вітали зі святом 8 Березня учителів і технічний персонал. Сюрпризом був виступ хлопців-дев’ятикласників.
На виховний захід з поздоровленнями прибули сільський голова та начальник освіти Ланнівської громади.
Свято пройшло, як кажуть, на одному диханні.
25 лютого учениця 9 класу Нижньоланнівського НВК Карунна Альвіана взяла участь у І Міжнародному (VII Всеукраїнському, XVII Всекримському) фестивалі-конкурсі учнівської та студентської творчості імені Марії Фішер-Слиж «Змагаймось за нове життя», присвяченого Лесі Українці. Номінація – «Малюнок», назва роботи – «Мелодія життя Лесі Українки». Керівник – Нетяга Альона Сергіївна.
Учителі початкових класів Василенко В.М., Думенко О.І., Дзьох Л.І., Туменко Н.В. теж долучилися до відзначення 150-річчя від дня нароження Лесі Українки та провели цікаві пізнавально-виховні заходи. Діти читали вірші, переглядали виставку книг та презентації про життя і творчість письменниці.
Пошук по сайту 
У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року відлік часу став далеко не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на години, хвилини, секунди. О першій годині 24 хвилини 40 секунд, коли всі безтурботно спали, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС нічну темряву розірвало полум’я. Тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони здійснювали свою роботу. А ситуація була незвичайна – поруч «дихав» смертельним подихом реактор, не було часу думати про себе: треба було рятувати станцію. І вони її врятували.
